Думка (дума) Думка (дума) — жанр (вид) невеликоï медитативно-елегiйноï (журливоï) поезiï, iнодi баладного змiсту, який був поширений у творчостi украïнських письменникiв-романтикiв першоï половини XIX ст.

КульмIнацIя Кульмiнацiя — важливий елемент сюжету: вирiшальне, найгострiше зiткнення сил, якi ведуть боротьбу, момент найвищого напруження в розвитковi змальованих у творi подiй.

Новела Новела — невеликий за обсягом прозовий епiчний твiр про незвичайну життєву подiю з несподiваним фiналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дiєю.

ВерлIбр Верлiбр — вiрш без рими i розмiрiв з довiльним чергуванням рядкiв рiзноï довжини.

ПанегIрик Панегiрик — поетичний жанр, найхарактернiшою ознакою якого є захоплена похвала та уславлення визначноï подiï чи подвигiв видатноï людини.

ХудожнIй метод Художнiй метод — це сукупнiсть принципiв iдейно-художнього пiзнання та образного вiдтворення свiту, спосiб осягнення дiйсностi засобами мистецтва. В iсторiï лiтератури видiляють такi художнi методи: бароко, класицизм, сентименталiзм, романтизм, реалiзм, натуралiзм, модернiзм. Кожний художнiй метод (за винятком модернiзму) має вiдповiдний лiтературний напрям. Напрям користується певним методом, заснований на ньому.

ЛIтературний жанр Лiтературний жанр — тип лiтературного твору, один з елементiв класифiкацiï лiтературного матерiалу, позначає лiтературнi твори, якi умовно об'єднуються за певною структурою та спiльними ознаками зображення дiйсностi. Наприклад, серед епiчних творiв найчастiше видiляють такi жанри (види): казка, байка, легенда, оповiдання, новела, повiсть, роман, епопея та iн.; серед лiричних: лiричний вiрш, пiсня, елегiя, епiграма та iн.; серед драматичних: трагедiя, комедiя, драма, водевiль, фарс та iн.

Памфлет Памфлет — публiцистичний твiр на злободенну тему, в якому з особливою гостротою й експресiєю, часто в сатиричнiй формi висмiюються й викриваються якiсь негативнi суспiльнi явища.

ХудожнIй образ Художнiй образ — особлива форма естетичного освоєння свiту, при якiй зберiгається його предметно-чуттєвий характер, його цiлiснiсть, життєвiсть, конкретнiсть, на вiдмiну вiд наукового пiзнання, що подається в формi абстрактних понять.

ГIмн Гiмн — урочистий музичний твiр на слова символiчно-програмового змiсту, вживається переважно як символ держави.

Балада Балада — жанр лiро-епiчноï поезiï фантастичноï, iсторико-героïчноï або соцiально-побутовоï тематики з драматичним сюжетом (наприклад, "Рибалка" П. Гулака-Артемовського).

ПублIцистика Публiцистика — особливий рiд лiтератури та журналiстики, звернений до найактуальнiших проблем, вирiшення яких має велике значення для суспiльства.

Календарно-обрядовI пIснI Календарно-обрядовi пiснi — це лiричнi твори, якими супроводжуються обряди та ритуали, пов'язанi з циклiчнiстю природи, зi змiною пiр року.

Псалми Псалми — жанр духовноï лiрики, пiснi релiгiйного змiсту.

РемIнIсценцIя Ремiнiсценцiя — один iз видiв творчих взаємовпливiв, який полягає в запозиченнi окремих елементiв з творчостi попередникiв.

Гекзаметр Гекзаметр — вiршовий дактилiчний розмiр з шiстьма наголосами без рими.

ЛIричний герой Лiричний герой — образ, що виникає в уявi читача пiд враженням висловлених у творi почуттiв, переживань, роздумiв. Лiричний герой не обов'язково тотожний авторовi.

Хорей, або Трохей Хорей, або Трохей — у силабо-тонiчному вiршуваннi — це двоскладова стопа з наголосом на першому складi.

ЕкспресIонIзм Експресiонiзм — лiтературно-мистецький напрям, для якого характернi посилена увага до внутрiшнього свiту людини, наголошення на авторському свiтосприйняттi, нервова збудженiсть та фрагментарнiсть оповiдi, застосування символiв, гротеску, поєднання протилежного тощо.

Фабула Фабула — основнi подiï мiфу, легенди, художнього твору, викладенi без додаткових деталей.

Приказка Приказка — це образний вислiв чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, ïï вчинки, явища життя i т. iн.: Або пан, або пропав.

Художня асоцIацIя Художня асоцiацiя — зв'язок уявлень, коли одне з них у людськiй свiдомостi викликає низку iнших, iнколи iррацiональних (чистий — божественний), контрасту (добро — зло), сумiжнiстю в часi (весна — цвiтiння) чи в просторi (поле — жито) i постає як наслiдок естетичного освоєння дiйсностi.

Стаття Стаття — науковий чи публiцистичний твiр невеликого розмiру в збiрнику, журналi чи газетi, в якому здiйснюється досить широке за охопленням матерiалу i порiвняно глибоке аналiтичне дослiдження важливоï суспiльно-полiтичноï чи лiтературноï теми.

Поема Поема — лiро-епiчний вiршований твiр, у якому зображенi значнi подiï i яскравi характери, а розповiдь героïв супроводжується розкриттям авторських переживань i роздумiв.

Пауза Пауза — перерва в мовленнi, зупинка голосу пiд час читання. Може бути довгою, середньою та короткою.

ЛIтературний напрям Лiтературний напрям — це конкретно-iсторичне втiлення художнього методу, що проявляє себе в iдейно-естетичнiй спiльностi групи письменникiв у певний перiод часу. Лiтературний напрям є своєрiдним синтезом художнього методу та iндивiдуального стилю письменника.

Ритм Ритм — правильне чергування наголошених i ненаголошених складiв у силабо-тонiчнiй системi вiршування.

Есе Есе — невеликий за обсягом прозовий твiр, що має довiльну композицiю i висловлює iндивiдуальнi думки та враження з конкретного приводучи питання i не претендує на вичерпне й визначальне трактування теми.

Класицизм Класицизм— напрям у європейськiй лiтературi та мистецтвi, який уперше заявив про себе в iталiйськiй культурi XVI ст., а найбiльшого розквiту досяг у Францiï у XVII ст. Для класицизму характерна орiєнтацiя на античну лiтературу, яка проголошувалася iдеальною, класичною, гiдною наслiдування.

НеореалIзм Неореалiзм — стильова течiя в украïнськiй лiтературi початку XX ст., яка розвинулася з класичного реалiзму.

ЛIро-епIчний твIр Лiро-епiчний твiр — це лiтературний твiр, в якому гармонiйно поєднуються зображально-виражальнi засоби, притаманнi лiрицi та епосу, внаслiдок чого утворюються якiсно новi сполуки (балада, спiвомовка, поема, роман у вiршах).

ДIалог Дiалог — розмова двох чи кiлькох дiйових осiб.

Зав'язка Зав'язка — елемент сюжету й композицiï, який розпочинає основний конфлiкт, зiткнення антиподiв.

ЕпIтет Епiтет — образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка пiдкреслює ïх суттєву ознаку, дає iдейно-емоцiйну оцiнку: сонце золоте; яснi зорi; тихi води.

ВнутрIшнIй монолог Внутрiшнiй монолог — рiзновид монологу, в якому передаються внутрiшнi переживання персонажа замiсть опису зовнiшнiх реальних подiй, ситуацiй, що викликають цi переживання.

СтрофоÏди Строфоïди — частини вiршованого тексту, що мають рiзну кiлькiсть рядкiв.

КонфлIкт Конфлiкт — зiткнення протилежних iнтересiв i поглядiв, напруження i крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дiй, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колiзiями.

Мотто, або ЕпIграф Мотто, або Епiграф — напис (часто цитата), який вмiщується автором перед текстом твору або його частиною. Епiграф передає основну iдею, настрiй або колiзiю твору, задає тон.

МодернIзм Модернiзм — загальна назва лiтературних напрямiв та шкiл XX ст., яким притаманнi формотворчiсть, експериментаторство, тяжiння до умовних засобiв, антиреалiстична спрямованiсть.

ЛIрика Лiрика — 1. Один iз трьох родiв художньоï лiтератури, в якому навколишня дiйснiсть зображується шляхом передачi почуттiв, настроïв, переживань, емоцiй лiричного героя чи автора. 2. Певний вiршовий твiр або сукупнiсть творiв.

КомпозицIя Композицiя — побудова твору. Найпоширенiшi види: лiнiйна — подiï зображаються в хронологiчнiй послiдовностi; ретроспективна — подiï, що вiдбулися ранiше, зображаються пiзнiше; паралельна — двi подiï, що вiдбулися одночасно, зображаються як послiдовнi; монтаж — кiлька подiй, що вiдбуваються одночасно, зображаються по черзi.

Пейзаж Пейзаж — один iз композицiйних компонентiв художнього твору: опис природи, будь-якого незамкненого простору зовнiшнього свiту.

Гумор Гумор — 1. Рiзновид комiчного, вiдображення смiшного в життєвих ситуацiях i людських характерах. 2. Узагальнена назва творiв, мета яких — розсмiшити, викликати гарний настрiй. 3. Взагалi смiх i вiдчуття комiчного.

ІнтонацIя Інтонацiя — чергування пiдвищень i знижень голосу, тон мовлення, який дозволяє виражати почуття, ставлення до вимовленого.

Ідея художнього твору Ідея художнього твору — емоцiйно-iнтелектуальна, пафосна спрямованiсть художнього твору, яка приблизно може бути охарактеризована як провiдна думка, ядро задуму автора.

ПолIлог Полiлог — багатоголосся, розмова, в якiй одночасно бере участь багато людей.

ГрадацIя Градацiя — стилiстична фiгура, що полягає в поступовому нагнiтаннi засобiв художньоï виразностi задля пiдвищення чи пониження ïхньоï емоцiйно-смисловоï значимостi.

КрилатI слова, або Афоризми Крилатi слова, або Афоризми — стислi влучнi оригiнальнi вислови вiдомих письменникiв, що набули поширення в народi через влучнiсть, дотепнiсть чи широту фiлософських узагальнень.

Афоризми, або КрилатI слова Афоризми, або Крилатi слова — стислi влучнi оригiнальнi вислови вiдомих письменникiв, що набули поширення в народi через влучнiсть, дотепнiсть чи широту фiлософських узагальнень.

РеалIзм Реалiзм — лiтературний напрям, який характеризується правдивим i всебiчним вiдображенням дiйсностi на основi типiзацiï життєвих явищ.

Казка Казка — один iз основних жанрiв народноï творчостi, епiчний, розповiдний, сюжетний художнiй твiр усного походження про вигаданi та фантастичнi подiï.

Бароко Бароко — напрям у мистецтвi та лiтературi XVII—XVIII ст., який прийшов на змiну Вiдродженню, але не був його запереченням. Бароко синтезувало мистецтво готики й ренесансу.

ЕпIграф, або Мотто Епiграф, або Мотто — напис (часто цитата), який вмiщується автором перед текстом твору або його частиною. Епiграф передає основну iдею, настрiй або колiзiю твору, задає тон.

СимволIзм Символiзм — одна зi стильових течiй модернiзму, що виникла у Францiï в 70-х pp. XIX ст., а в украïнськiй лiтературi поширилася на початку XX ст. Основною рисою символiзму є те, що конкретний художнiй образ перетворюється на багатозначний символ.

Роман Роман — великий за обсягом, складний за будовою прозовий (рiдше вiршований) епiчний твiр, в якому життя людей розкривається на тлi iсторичних або соцiально вагомих обставин.

ІмпресIонIзм Імпресiонiзм — художнiй напрям, заснований на принципi безпосередньоï фiксацiï вражень, спостережень, спiвпереживань.

Темп Темп — швидкiсть читання або мовлення. Буває повiльний, середнiй та швидкий.

Дактиль Дактиль — у силабо-тонiчному вiршуваннi — трискладова стопа з наголосом на першому складi.

ПорIвняння Порiвняння — троп, який полягає у зiставленнi одного предмета з iншим для того, щоб глибше розкрити, яскравiше змалювати його.

Перифраз Перифраз — мовний зворот, який вживається замiсть звичайноï назви певного об'єкта i полягає в рiзних формах опису його iстотних i характерних ознак (наприклад, Т. Шевченка називають "великим Кобзарем").

Стиль Стиль — 1. Сукупнiсть мовних прийомiв для вираження тих чи iнших iдей, думок. 2. Сукупнiсть усiх виразних засобiв — мовних, композицiйних, жанрових, вживаних для втiлення змiсту твору (наприклад, стиль класицизм).

ЕпIфора Епiфора — стилiстична фiгура, протилежна анафорi: повторення однакових виразiв, слiв, або звукових сполучень у кiнцi вiршових рядкiв чи строф, а також прозових уривкiв з метою посилення виразностi поетичноï мови, пiдкреслення чогось.

ТавтологIя Тавтологiя — повторення одного й того ж слова, однокореневих чи близьких за значенням, щоб з бiльшою силою виразити щось важливе у висловленiй думцi.

ПародIя Пародiя — сатиричний або гумористичний твiр, який наслiдує, iмiтує творчу манеру письменника або напряму з метою його висмiяти.

Катрен Катрен — строфа з чотирьох рядкiв, чотиривiрш.

ІнтермедIя Інтермедiя — невеличкий розважальний драматичний твiр, який виконувався мiж актами вистави на серйознi, переважно релiгiйнi теми.

Мотив Мотив — неподiльна смислова одиниця, з якоï складається сюжет (мотив жертовностi, скорбота та iн.) або тема лiричного твору.

АлегорIя Алегорiя — троп, у якому абстрактне поняття яскраво передається за допомогою конкретного образу (наприклад, у казках Лисиця уособлює хитрiсть).

Неоромантизм Неоромантизм — стильова течiя модернiзму, що виникла в украïнськiй лiтературi на початку XX ст., названа Лесею Украïнкою "новоромантизмом". Зi "старим" романтизмом його рiднить порив до iдеального, виняткового.

МедитацIя Медитацiя — вiрш фiлософського змiсту, в якому автор передає своï глибокi роздуми про деякi важливi проблеми, iнколи глобального значення (життя i смерть, дружба i кохання, людина i природа).

Монолог Монолог — переважно в драматичному творi або кiнофiльмi роздуми персонажа вголос, розмова з самим собою чи глядачами.

ОповIдь Оповiдь — зображення подiй i вчинкiв персонажiв через об'єктивний виклад ïх вiд першоï особи, на вiдмiну вiд розповiдi — викладу вiд третьоï особи.

Мемуари Мемуари - оповiдь у формi записок вiд iменi автора про реальнi подiï минулого, учасником або ж очевидцем яких вiн був.

Проза Проза — мовлення не органiзоване ритмiчно; лiтературний твiр або сукупнiсть творiв, написаних невiршованою мовою.

НариC Нариc — невеликий за обсягом оповiдний художньо-публiцистичний твiр, у якому зображено дiйснi факти, подiï й конкретних людей (наприклад, нарис Панаса Мирного "Подорiжжя од Полтави до Гадячого").

Інтер'єр Інтер'єр — в лiтературi вид опису, змалювання внутрiшнiх примiщень та предметiв, якi в них знаходяться i безпосередньо оточують персонажiв твору.

Фольклор Фольклор — усна народна творчiсть.

ІронIя Іронiя — художнiй троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Опис Опис — зображення письменником мiсцевостi, де вiдбувається дiя, природи (пейзажу), зовнiшнього вигляду осiб (портрета), внутрiшньоï частини примiщень (iнтер'єру).

ІсторичнI пIснI Історичнi пiснi — це лiро-епiчнi твори героïчного характеру про важливi подiï минулого та вiдомих iсторичних осiб.

Герой лIтературного твору, або Персонаж Герой лiтературного твору, або Персонаж — 1 Постать людини, зображена письменником у художньому творi, загальна назва будь-якоï дiйовоï особи кожного лiтературного жанру. 2. Олюдненi, оживленi образи речей, явищ природи, звiрiв у казках, байках, притчах та деяких iнших жанрах.

Прозопопея, або Уособлення Прозопопея, або Уособлення — рiзновид метафори: зображення неживих предметiв або абстрактних явищ iз наданням ïм властивостей живих iстот.

ІнверсIя Інверсiя — одна iз стилiстичних фiгур мови, яка полягає в незвичному розташуваннi слiв у реченнi, щоб найбiльш значуще слово чи слова особливо пiдкреслити, звернути на них увагу.

МIфологIзм Мiфологiзм — спосiб поетичноï реалiзацiï мiфу в творах художньоï лiтератури.

Драма Драма — 1. Один з основних родiв художньоï лiтератури, що зображує дiйснiсть безпосередньо через висловлювання та дiï самих персонажiв. 2. Один iз жанрiв драматичного роду, поряд з комедiєю, трагедiєю, це п'єса соцiального чи побутового характеру з гострим конфлiктом, який розвивається в постiйнiй напрузi.

АкровIрш Акровiрш — вiрш, в якому першi лiтери рядкiв утворюють слово або речення.

Тип Тип — образ-персонаж, в якому-вiдбиваються риси характеру, спосiб мислення, свiтогляднi орiєнтацiï певноï групи юдей або нацiï, а вiн при цьому залишається яскраво iндивiдуальним, неповторним.

ЕпIзод Епiзод — невеликий уривок, фрагмент, вiдносне завершена та самостiйна частина художнього твору, що зображує одну з подiй або важливий у долi персонажа момент.

ПоезIя Поезiя — 1. Один iз трьох лiтературних родiв, поряд з епосом i драмою. 2. Невеликий художнiй твiр у вiршах. 3. Інколи цим поняттям означають вiршованi твори певного автора, нацiï чи епохи.

Народна пIсня Народна пiсня — невеликий усний вiршований твiр, що спiвається.

ПрислIв'я Прислiв'я — короткий влучний, часто заримований народний вислiв повчального змiсту.

ЛогIчний наголос Логiчний наголос — видiлення важливого слова в реченнi (яке несе особливе смислове навантаження) через пiдвищення сили голосу.

Метафора Метафора — один з основних тропiв: образний вислiв, в якому ознаки одного предмета чи дiï переносяться на iнший за подiбнiстю.

АрхаÏзми Архаïзми — слова, ïх форми або мовнi звороти, що на даному етапi розвитку мови застарiли або зовсiм вийшли iз загального вжитку (воєвода, возний).

МIракль Мiракль — один iз жанрiв середньовiчноï релiгiйно-повчальноï драми, за основу якоï бралися розповiдi про "дива", здiйсненi Богородицею чи святими.

Антитеза Антитеза — це стилiстична фiгура, яка утворюється зiставленням слiв або словосполучень, протилежних за своïм змiстом.

Речитатив Речитатив — протяжне проказування, що наближається i до декламацiï, i до спiву.

АвтобIографIя Автобiографiя — лiтературний жанр, головним героєм якого (в лiтературному сенсi) є сам автор.

Пастораль Пастораль — рiзновид буколiки; невеликий за обсягом художнiй твiр, в якому мовиться про безтурботнiсть сiльського життя на лонi природи.

Рима Рима — спiвзвучнiсть закiнчень слiв у вiршових рядках.

БуколIка Буколiка — жанр античноï поезiï, в якому мовилося про вiльне, безтурботне, щасливе життя на селi.

СентименталIзм Сентименталiзм — напрям у європейськiй: лiтературi другоï половини, XVIII — початку XIX, ст., що характеризується прагненням вiдтворити свiт почуттiв простоï людини й викликати у читача спiвчуття до героïв.

Ямб Ямб — у силабо-тонiчному вiршуваннi двоскладова стопа з наголосом на другому складi.

Розв'язка Розв'язка — складовий компонент сюжету, вирiшення конфлiкту (iнтриги) епiчного, лiро-епiчного, драматичного, а iнодi й лiричного (сюжетного) твору.

Спондей Спондей — у силабо-тонiчнiй системi вiршування замiна стопи ямба чи хорея стопою з двох наголошених складiв.

Характер лIтературний Характер лiтературний — це зображення письменником у художньому творi людини з властивими ïй iндивiдуальними рисами, якi зумовлюють ïï поведiнку, ставлення до iнших людей, до життя.

Строфа Строфа — повторюване вданому вiршi поєднання кiлькох вiршованих рядкiв, зв'язаних мiж собою певною системою рим та iнтонацiєю або за змiстом, а також вiддiлене вiд аналогiчних сполук помiтною паузою та iншими чинниками.

ЕлегIя Елегiя — один iз жанрiв лiрики медитативного, меланхолiйного, почасти журливого змiсту (наприклад, "Думи моï..." Т. Шевченка).

Розвиток дIÏ Розвиток дiï — розгортання подiй, що виростають iз зав'язки, своєрiдний перебiг розповiдi автора про життя, стосунки i дiï персонажiв.

Епопея Епопея — значний за обсягом монументальний твiр епiчного змiсту, в якому широко i всебiчно вiдтворено епохальний перелом у життi цiлого народу (часом багатьох народiв), вiдображенi подiï, що мають вирiшальне значення для багатьох поколiнь (наприклад, твiр У. Самчука "Волинь").

Бурлеск Бурлеск — жанр гумористичноï поезiï, комiчний ефект досягається тим, що героïчний змiст викладається навмисно вульгарно, грубо, або навпаки, тим, що про буденне говориться пiднесено (наприклад, "Енеïда" Котляревського).

Риторика Риторика — наука красномовства.

ПостмодернIзм Постмодернiзм — свiтоглядно-мистецький напрям, що в останнi десятилiття XX ст. приходить на змiну модернiзмовi. Цей напрям — продукт постiндустрiальноï епохи, епохи розпаду цiлiсного погляду на свiт, руйнування систем — свiтоглядно-фiлософських, економiчних, полiтичних.

МIф Мiф — 1. Форма мислення стародавньоï людини. У мiфi абстрактнi поняття про свiт виражаються у виглядi живих iстот або навпаки — живi iстоти виступають як вищi символи свiту. Мiф Єрунтується на глибокiй вiрi в реальнiсть цих iстот та ïх надприродну силу. 2. Те саме, що легенда, розповiдь про богiв та героïв.

ГIпербола Гiпербола — рiзновид тропа, що полягає в надмiрному перебiльшеннi характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дiï.

ЕкзистенцIалIзм Екзистенцiалiзм — течiя в лiтературi, що сформувалася в Європi у 1930—40 pp., а найбiльшого розвитку досягла в 1950— 60 pp. Джерела екзистенцiалiзму мiстилися в працях фiлософа XIX ст. С. К'єркеЄора. Основним положенням екзистенцiалiзму є постулат: екзистенцiя (iснування) передує есенцiï (сутностi). У художнiх творах екзистенцiалiсти прагнуть збагнути справжнi причини трагiчноï невлаштованостi людського життя.

АмфIбрахIй Амфiбрахiй — у силабо-тонiчному вiршуваннi — трискладова стопа з наголосом на другому складi.

ПIдтекст Пiдтекст — внутрiшнiй, прихований змiст якого-небудь висловлювання.

ПIрихIй Пiрихiй — у силабо-тонiчному вiршуваннi пiрихiєм умовно називається замiна стопи ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складiв.

ВIршування, або ВерсифIкацIя Вiршування, або Версифiкацiя — 1. Мистецтво виражати своï думки у вiршованiй формi. 2. Система органiзацiï поетичного мовлення, в основi якоï мiститься закономiрне повторення певних мовних елементiв, що складаються на пiдставi культурно-iсторичноï традицiï певноï нацiональноï мови.

Асонанс Асонанс — повторення однакових голосних звукiв у рядку або строфi, що надає вiршованiй мовi милозвучностi, пiдсилює ïï музичнiсть.

ЛIтературний рIд Лiтературний рiд — узагальнююче поняття, один з головних елементiв систематизацiï лiтературного матерiалу, категорiя вищого порядку. За родами лiтература подiляється на епос, лiрику, драму.

Мовленнєвий такт Мовленнєвий такт — частина речення мiж двома паузами.

ПерсонIфIкацIя Персонiфiкацiя — вид метафори: уподiбнення неживих предметiв чи явищ природи людським якостям, олюднення ïх (а уособлення — оживлення ïх).

ЕкспозицIя Експозицiя — сюжетно-композицiйна частина художнього твору, яка знайомить читача з його головними персонажами, конфлiктами, проблемами, обставинами дiï.

ЕпIграма Епiграма — жанр сатиричноï поезiï дотепного, дошкульного змiсту з несподiваною кiнцiвкою (пуантом).

КомедIя Комедiя — драматичний твiр, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативнi суспiльнi та побутовi явища, виявляється смiшне в навколишнiй дiйсностi чи людинi (наприклад, "За двома зайцями" М. Старицького).

Епос Епос — один iз трьох родiв лiтератури, вiдмiнний за своïми ознаками вiд лiрики та драми. Основа епiчного твору — розповiдь вiд автора. Жанр епiчноï героïчноï поеми.

Сатира Сатира — 1. У давньоримськiй лiтературi написаний гекзаметром поетичний твiр, в якому викривалися пороки суспiльства. 2. Рiзке осмiяння суспiльних вад за допомогою сатиричних засобiв. 3. Художнiй твiр, в якому здiйснюється таке осмiяння.

Стопа Стопа — в силабо-тонiчному вiршуваннi — це група складiв з певним, незмiнним для даного вiрша розташуванням у нiй одного наголошеного i одного, двох або трьох ненаголошених складiв. Вiд повторення стоп залежить розмiр вiрша.

Троп Троп — слово або вираз, вжитий у переносному, образному значеннi.

Ода Ода — жанр лiрики, вiрш, що виражає пiднесенi почуття, викликанi важливими iсторичними подiями, дiяльнiстю iсторичних осiб.

Оксиморон Оксиморон — рiзновид тропа, що полягає у зведеннi слiв або словосполучень, значення яких взаємовиключає одне одного, створюючи ефект смислового парадоксу: На нашiй — не своïй землi (Т. Шевченко).

ПовIсть Повiсть — епiчний прозовий твiр (рiдше вiршований), який характеризується однолiнiйним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ i глибиною ïх розкриття посiдає промiжне мiсце мiж романом та оповiданням (перша украïнська повiсть — "Маруся" Г. Квiтки-Основ'яненка).

Анекдот Анекдот — коротке гумористичне оповiдання про характерний випадок у побутовому життi з несподiваним i дотепним закiнченням.

Рондель Рондель — закiнчений вiрш iз 13 рядкiв, подiлених на три строфи. У перших двох по чотири рядки, у третiй — п'ять. Першi два рядки цiлком повторюються у кiнцi другоï строфи, а перший рядок ще й завершує вiрш.

Анафора Анафора — єдинопочаток, повторення на початку вiршових рядкiв, строф або речень однакових чи спiвзвучних слiв, синтаксичних конструкцiй.

РецензIя Рецензiя — один iз провiдних жанрiв лiтературноï критики, що розглядає й оцiнює твори художньоï лiтератури й мистецтва, визначає ïх вартiсть та характеризує, на думку критика, хиби, недолiки.

Загадка Загадка — це короткий твiр, в основi якого лежить дотепне метафоричне запитання, що передбачає вiдповiдь на нього.

ІдилIя Ідилiя — рiзновид буколiки; невеликий, переважно вiршовий, твiр, в якому поетизується сiльське життя (наприклад, "Садок вишневий коло хати" Т. Шевченка).

Терцина Терцина — в поезiï строфа, що складається з трьох рядкiв, де 1-й римується з 3-м, а 2-й — з 1-м уже наступноï терцини.

РубаÏ Рубаï — в лiричнiй поезiï народiв Близького Сходу чотиривiрш переважно фiлософського змiсту, в якому римуються перший, другий i четвертий рядки.

УсмIшка Усмiшка — рiзновид фейлетону та гуморески, введений в украïнську лiтературу Остапом Вишнею. Своєрiднiсть жанру усмiшки — в поєднаннi побутових замальовок з частими авторськими вiдступами, в лаконiзмi й дотепностi.

Легенда Легенда — народна оповiдь про життя якоïсь особи чи незвичайну подiю, оповита фантастикою, казковiстю.

КIноповIсть Кiноповiсть — сценарiй, перероблений для читання (наприклад, "Украïна в огнi" О. Довженка).

Тема Тема — це коло життєвих явищ, вiдображених у творi у зв'язку з певною проблемою, що служить предметом авторського осмислення та оцiнки. Тема — узагальнена основа змiсту художнього твору, те, про що в цiлому йдеться всьому.

Гумореска Гумореска — невеликий вiршований, прозовий чи драматичний твiр з комiчним сюжетом, вiдмiнний вiд сатиричного твору легкою, жартiвливою тональнiстю.

Клаузула, або Клавзула Клаузула, або Клавзула — заключна частина вiршового рядка, починаючи з останнього наголошеного складу.

Усна народна творчIсть Усна народна творчiсть — це художньо-словесна творчiсть народу в сукупностi ïï видiв i форм, де засобами мови збережено знання про життя i природу, давнi культи i вiрування, а також вiдбито свiт думок, уявлень, почуттiв i переживань, народнопоетичноï фантазiï.

ЛIтература Лiтература — так колись називали все, що написане або надруковане буквами (лiтерами). Зараз термiн "лiтература" переважно вживається у значеннi художня лiтература. А художня лiтература є одним iз видiв мистецтва, що образно вiдтворює життя за допомогою слова, мови.

Притча Притча — короткий фольклорний або лiтературний розповiдний твiр повчального характеру, орiєнтований переважно на алегоричну форму доведення змiсту етичних цiнностей буття.

Колядка Колядка — жанр величальних календарно-обрядових пiсень, якi в дохристиянську епоху були пов'язанi з зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства — з рiздвяним.

ЛIтературний процес Лiтературний процес — безперервний, надзвичайно складний, iнодi суперечливий, iнодi регресивний розвиток лiтератури, який визначається всiєю сукупнiстю явищ i фактiв, спричинених як єдиними нормами загальнолiтературного свiтового розвитку, так i його нацiональними особливостями.

ВодевIль Водевiль — невелика комедiйна п'єса (переважно одноактна), якiй притаманна проста композицiя, динамiчний сюжет, дотепнiсть, у нiй розмови героïв чергуються з пiснями, танцями (наприклад, "Москаль-чарiвник" І. Котляревського).

АлIтерацIя Алiтерацiя — повторення подiбних за звучанням приголосних у вiршованому рядку, строфi для пiдсилення звуковоï або iнтонацiйноï виразностi й музичностi.

Послання Послання — вiршований твiр, написаний як звернення до певноï особи чи багатьох осiб.

Цезура Цезура — пауза, яка дiлить довгий вiршовий рядок на пiв-рядки чи дрiбнiшi частини i тим пiдкреслює iнтонацiю, надає довгому рядку чiткiшого ритмiчного звучання.

Рядок Рядок — частина вiршованого тексту, одиниця вiрша, вiд довжини i структури якоï залежить розмiр цього вiрша.

ПаралелIзм Паралелiзм — стилiстична фiгура: паралельне зображення двох (трьох i бiльше) явищ з рiзних сфер життя, показ одних явищ на фонi iнших.

ЛIричний вIдступ Лiричний вiдступ — це такий авторський вiдступ вiд розгортання подiй, картин i образiв, у якому письменник безпосередньо вiд себе висловлює почуття i настроï у зв'язку з долею героïв, виявляє своє ставлення до них тощо.

ПIсня Пiсня — словесно-музичний твiр лiричного або лiро-епiчного характеру, мелодiйний за своïм iнтонацiйним малюнком i призначений для спiву.

Фейлетон Фейлетон — художньо-публiцистичний жанр лiтератури, в основi якого лежать реальнi факти, якi зображено в сатиричному або гумористичному планi.

Ремарки Ремарки — авторськi пояснення в текстi драматичного твору про час i обстановку, в якiй вiдбувається дiя, про вiк, вигляд, мiмiку, жести, iнтонацiю голосу персонажiв, про ïх психологiчний стан, вчинки тощо.

ОповIдач Оповiдач — особа, вигадана автором, вiд iменi якоï в художньому творi автор оповiдає про подiï та людей.

МIстерIя Мiстерiя — захiдноєвропейська середньовiчна релiгiйна драма, що виникла на основi лiтургiйного дiйства.

КолIзIя Колiзiя — зiткнення протилежностей (iнтересiв, переконань, мотивiв, окремих осiб), джерело конфлiкту та форма його реалiзацiï у художньому творi.

Коломийка Коломийка — жанр украïнськоï пiсенноï лiрики, який пов'язаний з однойменним народним танцем. Коломийка має традицiйну жанрову структуру: дворядкова строфа, кожен рядок якоï складається з 14 складiв, має малу цезуру пiсля 4-го та велику пiсля 8-го складiв i закiнчується жiночою римою (з наголосом на передостанньому складi).

ДIалектизми Дiалектизми — слова, характернi для мовлення жителiв певноï мiсцевостi. Вживаються в художнiх творах для мовноï характеристики персонажiв, для створення мiсцевого колориту.

Портрет Портрет — зображення в лiтературному творi зовнiшнього вигляду, пози, рухiв, виразу обличчя людини, ïï одягу, взуття тощо.

ОповIдання Оповiдання — невеликий прозовий твiр, сюжет якого заснований на певному епiзодi з життя одного персонажа (iнодi кiлькох).

ТрагедIя Трагедiя — драматичний твiр, де зображуються нерозв'язнi моральнi проблеми, що призводять, як правило, до загибелi героя (героïв) (наприклад, "Сава Чалий" І. Карпенка-Карого).

БIлий вIрш Бiлий вiрш — неримованi вiршi з чiткою внутрiшньою метричною структурою, де на мiсцi рими лишається чиста клавзула (наприклад, "Лiсова пiсня" Лесi Украïнки).

Сюжет Сюжет — органiзована в життєво правдоподiбну картину система подiй за участю певних персонажiв.

Трохей, або Хорей Трохей, або Хорей — у силабо-тонiчному вiршуваннi — це двоскладова стопа з наголосом на першому складi.

АстрофIчний вIрш Астрофiчний вiрш — вiрш, який не дiлиться на строфи чи строфоïди. Рядки такого вiрша вiльно переходять вiд чотиривiрша у двовiрш тощо.

Романтизм Романтизм — один iз провiдних напрямiв у лiтературi, науцi й мистецтвi, що виник наприкiнцi XVIII ст. у Нiмеччинi та iснував у лiтературi Європи й Америки в першiй половинi XIX ст. Романтики виступали проти нормативностi класицистичного мистецтва, проти його канонiв та обмежень.

ЩедрIвка Щедрiвка — жанр величальних календарно-обрядових пiсень, що виконуються пiд Новий рiк на Щедрий вечiр.

ЕпIтети постIйнI Епiтети постiйнi — епiтети, якi у фольклорних творах, а iнодi в iнших, часто вживаються з тими самими словами: козак — молоденький, кiнь — вороненький, зброя — ясная, шлях — битий.

Анапест Анапест — у силабо-тонiчному вiршуваннi — трискладова стопа з наголосом на останньому складi.

Римування Римування — характер розмiщення рим у вiршi. У межах чотиривiрша (катрена) розрiзняють такi способи римування: парне, або сумiжне, коли перший рядок римується з другим, а третiй — з четвертим (aabb); перехресне, при якому перший рядок римується з третiм, а другий — з четвертим (abab); кiльцеве, або оповите, коли одна рима, об'єднуючи перший i четвертий рядки, нiби бере в кiльце рядки, пов'язанi iншою римою (abba).

Сонет Сонет — лiричний вiрш, який складається з чотирнадцяти рядкiв п'ятистопного або шестистопного ямба, тобто з двох чотиривiршiв (катренiв) з перехресним римуванням та двох тривiршiв (терцин) тернарного римування за основною схемою (abab abab bbd ggd), хоча можливi й iншi конфiгурацiï рим.

Лейтмотив Лейтмотив — конкретний образ, часто повторювана деталь, головна тема чи iдея, визначальна iнтонацiя, що пронизує твiр або всю творчiсть письменника.

Сарказм Сарказм — зле, в'ïдливе висмiювання серйозних вад у характерi персонажiв, подiях та явищах громадського або побутового життя з тим, щоб викрити ïх потворну сутнiсть.

Персонаж, або Герой лIтературного твору Персонаж, або Герой лiтературного твору — 1 Постать людини, зображена письменником у художньому творi, загальна назва будь-якоï дiйовоï особи кожного лiтературного жанру. 2. Олюдненi, оживленi образи речей, явищ природи, звiрiв у казках, байках, притчах та деяких iнших жанрах.

Дума Дума — великий пiсенно-розповiдний (лiро-епiчний) твiр переважно героïчного змiсту.

Романс Романс — невеликий за обсягом вiрш переважно особистого (любовного) характеру та музичний твiр для сольного спiву з iнструментальним супроводом.

СпIвомовка Спiвомовка — короткий вiршований лiро-епiчний твiр, часто побудований на якомусь народному анекдотi, приказцi або казковому мотивi.,

Переказ Переказ — подiбне до легенди усне оповiдання про видатнi подiï минулого, але бiльш достовiрне, нiж легенда.